Лісачук Г.В.

Професор Г.В.Лісачук наприкінці 80-х років минулого сторіччя очолив новий науковий напрямок, пов’язаний з розробкою фізико-хімічних основ одержання нового класу функціональних керамічних і склокристалічних матеріалів та покриттів із заданим комплексом властивостей. Тим самим він збагатив науку визначними здобутками в галузі неорганічного матеріалознавства

В результаті значного обсягу досліджень запропоновані новітні технології одержання високостійкої кераміки (термостійкої, зносостійкої, хімстійкої), а також кераміки, що має захисні властивості, в тому числі від дії електромагнітного випромінювання. Багаторічні дослідження в даному напрямку відображені в докторській дисертації «Склокристалічні полі функціональні покриття по кераміці з регульованими властивостями», яка була захищена в 2003р.

Перспективність та важливість виконаних науково-дослідницькіх робіт у вищевказаному напрямку підкреслена одержанням Державної премії України в галузі науки і техніки за комплексну роботу «Науково-технічні основи розробки та дослідження високовольтної імпульсної техніки», в якій використані результати досліджень відносно композиційних склокристалічних матеріалів спеціального призначення.

Г.В.Лісачук, 1948 року народження, у 1972 році закінчив Харківський політехнічний інститут (ХПІ), отримав кваліфікацію інженер-хімік-технолог за спеціальністю «Кераміка та вогнетриви». Під час навчання в ХПІ  активно займався науковою роботою, виконав дипломний проект дослідницького типу.

У 1974-1977 роках під час навчання в аспірантурі Харківського політехнічного інституту були закладені основи вирішення проблем теорії термостійкості , в тому числі критеріїв термостійкості багатошарових керамічних і скловидних покриттів по кераміці.

За спеціальністю «Технологія тугоплавких силікатних і неметалічних матеріалів» Г.В.Лісачук захистив кандидатську дисертацію в 1978 році та докторську в 2003 році. Має вчені звання доцента кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей з … року та професора з 2006 року.

Опублікував 258 наукових праць, серед яких 2 наукових монографії, 1 навчальний посібник, 10 навчально-методичних робіт, 31 авторське свідоцтво та 46 патентів України.

Монографії, видані в Україні, а саме: в співавторстві з Рищенко М.І. Повышение эксплуатационных свойств керамики. – Харьков: Изд-во при ХГУ «Вища школа», 1987. – 103 с.; Стеклокристаллические покрытия по керамике/ Под ред. Г.В.Лисачука. – Харків: Видавничий центр НТУ «ХПІ», 2008. – 480с.

В останній монографії обґрунтовано методологію розробки полі функціональних склокристалічних покриттів по кераміці, що дозволяє з великою долею імовірності визначити раціональні умови синтезу заданих кристалічних фаз, мінімізувати фактор часу на усіх етапах розробки покриттів з комплексом підвищених експлуатаційних властивостей.

В рамках наукового напряму «Технологія створення силікатних та композиційних матеріалів із заданими, в тому числі, спеціальними властивостями шляхом керованого фазо- та структуроутворення в умовах інтенсифікованої термообробки» Г.В.Лісачук отримав нові дані про субсолідусну будову найбільш технологічних областей систем CaO–MgO–B2O3 –SiO2; CaO–Al2O3–B2O3 –SiO2; CaO–ZnO–Al2O3–SiO2. На підставі теоретичних даних доведено можливість регулювання властивостей моно- і полікристалічних композицій шляхом формування фазового складу та керування процесами структуроутворення. За результатами цих наукових досліджень під керівництвом професора Г.В.Лісачука були захищені 4 кандидатських дисертації.

Початок досліджень матеріалознавчих проблем створення функціональних керамічних матеріалів із заданим комплексом властивостей пов’язаний з науковими програмами та темами: Робота виконувалася згідно з: Програмою РЦ.Ц.003 та Постановою Держплану УРСР від 28.01.1981 р.;  Постановами  Ради  Міністрів  УРСР  №  520  від 27.12.1983 р.; та № 450 від 26.11.1984 р.; Програмою РНЦ.003 „Матеріалоємність”, підпрограмою РН.55.13.Ц „Розробити і впровадити нові будівельні матеріали і технології” 1981-1985 р.р.; Постановою Президії АН УРСР № 474 від 27.12.1985 р.,шифр2.17.1.1; Програмою 0.36.02.01.06 та Постановою ДКНТ № 265 від 28.07.1987 р.; Постановою Ради Міністрів УРСР № 350 від 10.11.1987 р.; Наказом Мінвузу УРСР № 448 від 19.11.1987 р.; Програмою 10 ГЗН РМ УСРС №350 от 10.11.1987г.; Наказом Мінвузу УРСР № 78 від 21.03.1991 р. (Тема М 5102 „Дослідити поліфункціо-нальні неметалеві покриття по кераміці на основі тугоплавких оксидів і видати рекомендації про оптимальні склади покриттів, які забезпечують основні фізико-хімічні властивості виробів”); Постановою ДКНТ України № 12 від 04.05.1992 р. (Тема КН 5106 „Створення нових технологій виготовлення керамічних виробів з композиційними неметалевими покриттями”, № Д.Р. 0195U000109); Програмою Мінвузу України 06.02-МВ/94 від 18.11.1994, „Високоефективні технології синтезу, у тому числі низькотемпературного, тугоплавких сполук і створення нових керамічних композиційних та конструкційних матеріалів з заданими функціональними властивостями” (Тема М 5114 „Створення високоефективної технології одержання поліфункціональних неметалічних покриттів по кераміці з температурою формування не більш 1280 оС”, № Д.Р 0195U009048); Координа-ційним планом Міносвіти, за наказом № 37 від 13.02.1997р. (Тема М 5126 „Дос-лідження субсолідусного стану багатокомпонентних оксидних систем з метою одержання поліфункціональних покриттів по кераміці різного призначення”, № Д.Р. 0197U001931); Наказом Міністерства науки України № 72 від 17.03.1997, ДФФД (Тема КН 5127 3.4/199 „Розробка теоретичних основ отримання низько-температурних покриттів по кераміці, які швидко кристалізуються, методом ре-гульованого фазоутворення”, № Д.Р. 0198U001059); Наказом ХДПУ № 6-ІІ від 04.01.2000 р. (Тема М 5132 „Розробка теоретичних основ одержання скломатрич-них композиційних покриттів та матеріалів на основі скла системи R2O-RO-Al2O3-B2O3-SiO2-TiO2 з використанням метода скерованої кристалізації та організованої мікрогетерогенності”); Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.11.2002 р. № 633 (Тема М 5136 „Теоретичні основи низькотемпературного синтезу нового класу високостійких склокристалічних матеріалів та покриттів”, № Д.Р. 0103U001530); (Тема М 5138 «Дослідження процесів формування структури склокристалічних покриттів в системі RO–Fe2O3–Al2O3–B2O3 –SiO2 з участю прекурсорів», № Д.Р. 0106U001504); (Тема М 5143 «Розробка склокристалічних матеріалів і покриттів з підвищеною конструкційною міцністю шляхом модифікування скломатриці оксидами s-p – елементів», № Д.Р. 0109U002411).

Професор Г.В.Лісачук, як керівник цих робіт, заснував новий напрям досліджень – одержання склокристалічних покриттів та матеріалів в умовах швидкісних низькотемпературних режимів випалу. Розроблені в цьому руслі склокристалічні покриття можуть виконувати універсальні функції захисту керамічних виробів від одночасної дії низки руйнуючих факторів: термоудару, дії агресивних реагентів, витирання та інше – і є в теперішній час найбільш актуальними для застосування в різних технологіях керамічної галузі промисловості.

Створено нову методику термодинамічних розрахунків в системах оксидів і одержано нові дані з будови багатокомпонентних систем оксидів, які є базою для розробки склокристалічних композицій.

Запропоновано нові розрахункові оцінні методики та коефіцієнти, що дозволяють визначити структурний стан і властивості вихідних стекол при синтезі склокристалічних композицій.

На базі узагальнення результатів досліджень сформульовано концепцію розробки та одержання склокераміки, основні положення якої полягають за трьома напрямами:

  • розрахунки областей складів у багатокомпонентних системах оксидів;
  • оцінні розрахунки структурних елементів та показників властивостей скло композицій;
  • прогнозні термодинамічні розрахунки фазового складу продуктів реакцій, які відбуваються при термообробці у вихідній сировинній суміші.

Поєднання цих методичних прийомів дозволяє одержати склокристалічні композиції із оптимальним комплексом декоративних та захисних властивостей.

Отримані результати використані при створенні та модернізації технологій одержання керамічних матеріалів і покриттів з високою конструкційною міцністю, термостійкістю і хімстійкістю.

Значним внеском у теорію і практику одержання склокристалічних матеріалів, які мають захисні властивості від дії електромагнітного випромінювання стали дослідження професора Г.В.Лісачука процесів синтезу керамічних та склокристалічних матеріалів, що містять феромагнітні фази.

Проблема була вирішена двома шляхами: при використанні методу спрямованої кристалізації феромагнітної фази безпосередньо в середовищі матричного матеріалу та за композиційною технологією при введенні зарані синтезованих магнітних фаз. Завдяки такому підходу до синтезу заданої фази виникає можливість одержання більш однорідної тонкодисперсної структури магнітного наповнювача. В системі SiO2–Al2O3–Fe2O3–RO–B2O3 (RO – CaO, MgO, CoO, NiO) теоретичними розрахунками виявлено можливість та термодинамічні умови синтезу прекурсорів феритового складу. Запропоновано спосіб та методологію розробки склокристалічних покриттів з утворенням феритів в процесі випалу. Одержано склокристалічні композиції з вмістом магнітної фази шпінельної структури, що мають захисні функції проти дії ЕМВ (магнітна проникність 5-7 одиниць, коефіцієнт загасання до 30-40 дБ).

Новітні склокристалічні матеріали, яким притаманні захисні властивості від дії електромагнітного випромінювання, отримані під керівництвом професора Г.В.Лісачука. Для керамічних виробів установлено зниження дії ЕМВ в діапазоні частот 26-36 ГГц в середньому на 21,5 дб порівняно з 1,1 дб для традиційної кераміки, а в діапазоні 80-1000 МГц – в середньому майже в 10 разів

Самоармовані композиційні матеріали отримані шляхом скерованої кристалізації наночасток магнітної фази, що захищено патентом України № 20317 «Керамічна маса, що екранує електромагнітне випромінювання». На Малому Міжнародному Салоні-виставці ця робота відзначена Великою золотою медаллю і дипломом.

Пам’ятний знак і премію президента України для молодих учених в галузі науки і техніки за роботу «Розробка керамічних матеріалів, що захищають від дії електромагнітного випромінювання» одержали аспіранти професора Г.В.Лісачука О.О.Романова та Р.В.Кривобок. За результатами означених наукових досліджень захищені дві кандидатські дисертації.

Наукові дослідження, які виконує професор Г.В.Лісачук, характеризуються високим рівнем інтеграції наукових напрямів та застосуванням найсучасніших методів теоретичного та експериментального дослідження. Так, вивчено закономірності синтезу безлужних низькотемпературних полікристалічних композицій з підвищеними експлуатаційними властивостями в системі CaO–MgO–ZnO–Al2O3–B2O3–SiO2–TiO2. Отримання композицій здійснювали методом керованої кристалізації ганіту, гардистоніту, кордієриту, діопсиду, перовскіту та сфену.

При проектуванні складів було застосовано методику прогнозних термодинамічних розрахунків фазового складу сполук, які утворюються в процесі нагрівання шихти до температур 900-1400 оС. Прогнозні розрахунки теоретичного виходу заданих фаз при термообробці знайшли експериментальне підтвердження при вивченні фазового складу композицій.

З використанням означеної методики встановлено, що при синтезі склокристалічних композицій можна отримати основні кристалічні фази при загальній поліфазності матеріалу, змінюючи хімічний склад у вельми вузьких межах (до 1 %). Були визначені конкретні співвідношення фазоутворюючих оксидів, які забезпечують комплекс підвищених фізико-технічних та експлуатаційних властивостей.

Високу наукову і практичну ефективність мають запропоновані професором Г.В.Лісачуком рішення щодо створення ресурсо- та енергозберігаючих технологій одержання керамічних виробів.

Досліджено і запропоновано новітні технології отримання фарфору господарчого і технічного призначення, клінкерної цегли та керамічних плиток різного призначення. Відрізняючою особливістю технологій є:

  • часткове або повне виключення витрат коштовної сировини;
  • використання техногенної сировини (відходів гірничо-видобувної промисловості, хімічних та металургійних виробництв);
  • зниження витрат палива та електроенергії на проведення конкретних технологічних процесів (зниження температури випалу виробів з покриттями, в деяких випадках виключення стадії фритування тощо);
  • зниження втрат від браку за рахунок удосконалення технології.

На протязі більш ніж 30 років професор Г.В.Лісачук керує науково-дослідними роботами з державного замовлення та держбюджетними НДР, а також НДР на замовлення підприємств галузі. Його наукові доробки знайшли впровадження на таких промислових підприємствах: ЗАТ «Харківський плитковий завод», Мукачівський завод керамічної плитки, ВО «Дніпрбудматеріали», ВАТ «Волгоградський керамічний завод», Єреванський комбінат керамічних виробів, ТОВ «Керамейя», ТОВ «Барановський фарфоровий завод».

Професор Г.В.Лісачук значну увагу приділяє підготовці наукових кадрів. На протязі 10 років він є членом спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій Д 64.050.03 зі спеціальності 05.17.11 – «Технологія тугоплавких неметалічних матеріалів». Він є постійним членом Наукових Рад, директором центру комерціалізації, наукової власності і трансферу технологій.

На протязі 35 років Г.В.Лісачук читає лекції зі спеціальності, керує науковими дипломними роботами студентів, роботою аспірантів. Він має статус висококвалифікованого викладача, що вміє інтересно і докладно донести лекційний матеріал студентам. В теперішній час Він читає такі курси лекцій: «Кераміка технічного та біомедичного призначення», «Фізична хімія тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів». Підготовлені професором Г.В.Лісачуком студенти неодноразово здобували перемогу та були призерами конкурсів студентських наукових робіт в Україні та Росії.

Професор Г.В.Лісачук має високий науковий авторитет в Україні і за кордоном як фахівець у галузі керамічного матеріалознавства, що збагатив науку визначними здобутками.  Він неодноразово виступав з лекціями на наукових конференціях в Україні і за кордоном, має наукові зв’язки з університетами України та інститутами НАН України, з університетами Росії, а саме, з Російською хіміко-технологічною академією імені Д.І.Менделєєва, Бєлгородським університетом будівельних матеріалів імені Шухова В.Г., Воронезьким державним університетом, Південно-Россійським державним технічним університетом (м. Новочеркасськ), УО «Білоруський державний технічний університет», Санкт-Петербурзьким технологічним університетом, університетами Німеччини (м. Магдебург, м. Дрезден), Массачусетським технологічним інститутом, університетами штатів Айова, Вісконсін (США), Національною лабораторією Арагон (США) та науково-дослідним центром нових технологій м.Хайдарабад (Індія).

Професор Г.В.Лісачук виконує значну науково-організаційну та громадську роботу. Його діяльність широко відома серед наукової спільноти як приклад забезпечення єдності наукової діяльності і освіти.

Він є членом редакційної колегії «Вісника НТУ «ХПІ»», збірника наукових праць ПАТ «УкрНДІВогнетривів імені А.С.Бережєного», заступник голови організаційного комітету щорічних наукових конференцій НТУ «ХПІ» microCAD.

Професор Г.В.Лісачук – завідувач науково-дослідної частини Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з 2000 року. Він є лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки (2006 р.), заслужений діяч науки і техніки України (2009 р.). Нагороджений Почесною грамотою Президії Національної академії наук України та Центрального комітету профспілки працівників НАН України (2007 р.) Грамотою Верховної Ради України (2011 р.).

Професор Лісачук Гергій Вікторович, завідувач Науково-дослідної частини все своє свідоме життя  пов’язав з Харківською політехнікою.

З 1966 року студент неорганічного факультету ХПІ. Після закінчення інститут, 1972 рік – асистент кафедри технології кераміки, вогнетривів скла та емалей. Копітка            робота  над виконанням госпдоговірної наукової тематики: від дослідженя до впровадження результатів у виробництво. Аспірантура. Своєчасний захист кандидатської дисертації. При цьому великий обсяг громадської роботи в комсомолі: від комсорга групи до другого секретаря комітету комсомолу ХПІ.

В 1981 році Лісачук Г.В. висувається на відповідальну особу – заступника керівника Науково-дослідної частини. Він  з головою поринає в нову для нього роботу. За його активної участі розбудовуються експериментальні бази   НДПКІ «Молнія» та інституту «Іоносфера», координується виконання спецтематики, забезпечуються дослідження з космічної тематики тощо.

Набутий досвід організаційної роботи, комунікабельність, широка наукова ерудиція дозволили Лісачуку Г.В. в 2001 році впевнено очолити Науково-дослідну частину, підтримувати плідні контакти з представниками багатьох областей науки і галузей промисловості.

В період трудних для науки часів він забезпечив збереження науково-технічного потенціалу університету. Завдяки його зусиллям поступово зміцнюється матеріальна база НДЧ, впевнено з року в рік зростає обсяг науково-дослідних робіт.

В 2003 році Г.В. Лісачук успішно захистив докторську дисертацію, а в 2006 році став Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. Він є автором 200 наукових робіт, 2 монографій, 70 авторських свідоцтв і патентів.

27 років Георгій Вікторович є енергійним та ефективним організатором науки в
НТУ «ХПІ». Він користується заслуженим авторитетом в університеті, в МОН і НАН України, серед науковців-хіміків.